МІСЦЕ СПОРТИВНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА У СИСТЕМІ ПРАВА

Анотація

Статтю присвячено дослідженню місця спортивного приватного права в системі права. Автори статті дійшли висновку, що зараз немає підстави стверджувати про існування спортивного права, як окремої галузі права. Втім, цілком доцільно розглядати спортивне приватне право, як концепт, що виступає підгрунтям для упорядкування цивільних відносин у межах сфери спорту. Зокрема, до напрямів регулювання спортивного приватного права (спортивного права у вузькому сенсі) автори статті відносять такі: 1) загальні положення цивільного законодавства, що стосуються спортивних відносин: засади правового регулювання; застосування аналогії закону та права; визначення підстав виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері спортивних відносин; забезпечення самозахисту та захисту суб’єктивних прав; визначення правового режиму об’єктів цивільних прав, зокрема, земельних ділянок, прав інтелектуальної власності, інформації, як такого об’єкту; правочини у галузі спортивної діяльності; представництво; захист особистих немайнових прав фізичної особи тощо; 2) положення цивільного законодавства, що стосуються суб’єктного складу спортивних відносин: про створення та припинення юридичних осіб у сфері спорту; норми, що опосередковують внутрішньо корпоративні відносини; захист прав корпорацій тощо; 3) положення цивільного законодавства, що стосуються прав інтелектуальної власності: визначення об’єктів прав інтелектуальної власності у сфері спорту; захисту прав інтелектуальної власності, норми про ліцензійні угоди тощо; 4) загальні положення цивільного законодавства, що стосуються договорів та положення, які стосуються окремих видів договорів у сфері спорту; 5) положення цивільного законодавства, що стосуються недоговірних відносин у сфері спорту: про оголошення винагороди, конкурсу тощо; діяльність у сфері спорту в інтересах іншої особи без повноважень; відшкодування шкоди, завданої у сфері спорту; повернення безпідставно отриманого (збереженого) майна у цій сфері тощо; 6) положення цивільного законодавства, що стосуються спадкування спортивного майна: спадкування інтелектуальної власності у цій сфері, авторських прав на них тощо; поділ успадкованих прав на спортивні винагороди між спадкоємцями; переходу таких прав за спадковим договором тощо; Оскільки схожу структуру може мати не лише «спортивне право», а й інші подібні концепти (підприємницького права, корпоративного права та ін.), автори статті пропонують виокремлення «спортивного права у «спеціальному сенсі». При цьому до відповідного нормативного масиву мають бути віднесені лише ті норми, що стосуються суто сфери спорту: відносини, що виникають при укладенні контрактів, створенні та використанні спортивного обладнання тощо.