СПОСОБИ ВИРІШЕННЯ СПОРТИВНИХ СПОРІВ: ОСОБЛИВОСТІ

Анотація

Стаття присвячена аналізу можливих шляхів вирішення спортивних спорів, визначенню їх особливостей. Зазначається, що особливості розгляду спортивних спорів у суді зумовлені, в першу чергу, особливим характером спортивно-правових відносин, а саме тим, що ця група відносин регулюється нормами різних галузей права, зокрема цивільного, трудові, господарські, земельні, адміністративні та інші. Проаналізовано такі групи судових процесів, як цивільні, господарські, адміністративні та кримінальні. У результаті проведеного аналізу зроблено висновок, що в порядку цивільного судочинства розглядається найбільша група спортивних спорів. Спортивно-цивільні спори можуть стосуватися спорів про визнання недійсними або розірвання договорів або контрактів на тренування між спортсменами та професійними клубами, стягнення невиплаченої заробітної плати, спростування недостовірної інформації, заборони незаконного використання торгової марки, ретрансляції спортивних подій тощо. Наступною досить поширеною групою спортивних спорів є господарські спори, зокрема: спори про визнання недійсними або припинення діяльності спортивних комплексів, організацію та проведення матчів, надання технічного чи титульного спонсорства, видобуток контрафактної продукції, що містить емблеми професійного клубу чи інші зареєстровані торгові марки тощо. Також до цієї групи входять банкрутство спортивних суб'єктів. Проаналізовано групу спортивних адміністративних спорів, які є специфічними і часто зустрічаються на практиці. До цієї групи спорів можуть входити спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади чи місцевого самоврядування чи їх посадових осіб у сфері спорту, стягнення податкового боргу, передачі майна в податкову заставу та інші. Найменше поширені спортивні кримінальні спори, до яких належать спори про ухилення від сплати податків, зборів чи інших обов’язкових платежів, заняття фіктивним підприємництвом, підкуп підприємства, установи, організації, пропозицію чи надання неправомірної вигоди посадовим особам тощо. Зроблено висновок, що суди при вирішенні спортивних спорів мають керуватися виключно нормами чинного законодавства, а не нормативними актами професійних спортивних організацій, що на практиці викликає більший інтерес суб’єктів спортивних відносин до позасудових способів вирішення спортивних спорів. Використання позасудових рішень спорів обумовлено швидкістю та конфіденційністю їх розгляду, меншою вартістю порівняно з судовим процесом, а також реальним виконанням сторонами предметного спортивного спору. До таких способів вирішення спортивних спорів належать переговори сторін, медіація, висновок незалежного експерта, арбітраж, спір до Омбудсмена.