ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ СПОРТСМЕНІВ- ПРОФЕСІОНАЛІВ У НАЦІОНАЛЬНИХ СУДАХ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблемних питань, що виникають при захисті трудових прав спортсменів-професіоналів у національних судах. Складність таких справ пов’язана, у першу чергу, з відсутністю законодавчого закріплення правової природи спортивного контракту як трудового договору. Встановлено, що в юридичній науці відсутня єдність поглядів на правову природу спортивного контракту і існує три основні підходи: цивільно-правовий, трудовий та змішаний. Прихильники цивільно-правового підходу виділяють ознаки, які притаманні спортивному контракту, але не можуть бути притаманні трудовому договору (на відміну від цивільно- правового), проте на підставі аналізу наукової літератури зроблено висновок, що такий підхід є недостатньо обґрунтованим. Встановлено, що окремі представники цивільно-правового підходу не заперечують, що спортивний контракт може бути трудовим договором. Аргументовано, що змішаний підхід до правової природи є досить обґрунтованим, проте має певні недоліки. Доведено, що спортивний контракт є особливою формою трудового договору – контрактом, в якому сторони самостійно можуть визначити строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови розірвання договору тощо. Висунуто тезу, що застосування до спортивного контракту саме норм законодавства про працю дозволяє кращим чином захистити права спортсмена, адже в трудовому законодавстві передбачено значно більше гарантій прав працівника, ніж в цивільному – виконавця, який надає послуги. Встановлено, що серед спортивних асоціацій та федерації немає єдності щодо правової природи спортивного контракту. На підставі аналізу судової практики зроблено висновок, що суди при вирішенні спорів, що виникають зі спортивного контракту, керуються нормами трудового законодавства. Встановлено, що основним джерелом права, яке містить норми, що регулюють правовідносини щодо укладання, виконання та припинення спортивного контракту, є законодавство України про працю. Зроблено висновок щодо доцільності чіткого визначення в законодавстві, що джерелом правового регулювання правовідносин з укладання, виконання та припинення спортивного контракту має бути законодавство України про працю.